Вільшанська ЗОШ І – ІІ ступенів

Буду я природі другом

Відкрита виховна година у 4 класі

                                                    Підготувала

                                         вчитель початкових класів

                                                     Карпенко В.Д.

 Мета: розширити і збагатити знання учнів про при­роду, показати її значення для людини; розвивати уяву, фантазію та спостережливість; виховувати дбайливе ставлення до природи та всього живого.

Обладнання: декорації, що зображують ліс та болото, аудіозаписи пташиних голосів і музики, театральні кос­тюми дійових осіб (Білки, їжака, Лісовика, Кікімори, Флори, квітів), м'яч.

Дійові особи: Ведуча, учні-читці (вісім осіб), Допитлик, Цікавинка, Білка, їжак, Лісовик, Кікімора, Флора, гурт лісових квітів: Калина, Шипшина, Ро­машка, Конвалія, М'ята.    

СЦЕНАРІЙ ЗАХОДУ

Виховний захід проводиться в актовій залі школи. Та частина приміщення, де відбуватиметься дійство, прикрашена штучними зеленню та квітами, картонними декораціями. З одного боку під деревами на підлозі — ма­леньке болітце, по краях якого квітне латаття. Деко­рації закриті завісою. Звучить спокійна приємна музика. До зали входять ведуча та учні-читці.

1-й учень.

Цей ліс живий,

У нього добрі очі,

Шумлять вітри у нього в голові.

Старезні пні, кошлаті поторочі,

Літопис тиші пишуть у траві.

2-й учень.

Дубовий Нестор дивиться крізь пальці

На білі вальси радісних беріз,

І сонний гриб в смарагдовій куфайці

Дощу напився і за день підріс.

3-й учень.

Малі озерця блискають незлісно,

Колише хмара втомлені громи.

Поїдемо поговорити з лісом —

Він таємницями поділиться з людьми.

Ведуча. Добрий день, друзі. Чи замислювалися ви над тим, як багато об'єднує в собі одне слово — «природа»? Сонце, земля, вода, повітря, рослини і тварини — усе живе і неживе нерозривно взаємопов'язане й називається при­родою. Степи та болота, гори й пустелі, моря і малі дже­рельця, найменша мурашка й величезний слон, могутній дуб і тонка билинка не можуть існувати одне без одного. І щоб упевнитись у цьому, давайте разом вирушимо в чарівний ліс і відвідаємо його мешканців. Можливо, ця подорож відкриє нам багато нового, корисного й цікавого. Але хто ж стане головними героями нашої подорожі?

До зали вбігають Допитлик та Цікавинка.

Допитлик. Ми залюбки очолимо вашу експедицію!

Цікавинка. Привіт, друзі!

Ведуча. А ви хто такі?

Допитлик. Ми — юннати, тобто юні натуралісти.

Цікавинка. Звісно, у нас є імена, але друзі приду­мали нам жартівливі прізвиська. От я, наприклад, — Цікавинка, а він (вказує на Допитлика) — Допитлик.

Допитлик. Ми зовсім не проти, щоб нас так на­зивали, адже ми дійсно дуже допитливі, цікаві та спостережливі.

Цікавинка. Отже, будьмо знайомі.

Ведуча. Ну що ж, настав час вирушати до чарівного лісу. (Звертається до Допитлика та Цікавинки.) Я до­ручаю вам дбати про наших учнів.

                         Звучить музика, ведуча залишає залу.

Допитлик. А тепер, щоб ми скоріше потрапили до лісу, я промовлю чарівні слова:

На травиночки малі

Крапля сонця впала,

Ледь торкнулася землі —

І земля заграла.

                  Завіса піднімається, звучить аудіозапис пташиного співу.

Цікавинка. От ми й опинилися у лісі. А хто там поспішає нам назустріч?

                         До зали входять Білка та їжак.

Білка. Добрий день.

Їжак. Ласкаво просимо до нашої домівки. До речі, ви нас упізнали?

Білка. Якщо ні, то от вам загадки про нас.

Червонясту шубку маю, спритно по гілках стрибаю.

Хоч малесенька на зріст, та пухнастий маю хвіст,

Як намисто — оченята. Хто я? Спробуй відгадати.

(Білка.)

Їжак. Сплю, мені узимку сниться,

Що достигли вже суниці,

Дикі яблучка, сливки,

І чорниці, і грибки.

Влігся зручно на бочок

В ліжку з листя... (їжачок).

Білка. Правильно, друзі. Ми — Білка та їжак, лісові мешканці.

Їжак. У нашому лісі всі тварини та рослини живуть у злагоді. А стежить за порядком у ньому дідусь Лісовик.

Білка. Ми навіть віршик про нього склали. Ось послухайте:

Лісовик по лісі ходить:

Дивиться, чи хто не шкодить,

Як живуть дерева й звірі,

Чи летять птахи у вирій.

Ходить Лісовик, пильнує,

Все він бачить, все він чує.

Їжак. До речі, ось і він сам.

                     До зали входить Лісовик.

Лісовик. Доброго дня. (Побачивши в залі учнів.) Скільки гостей сьогодні у нашому чарівному лісі!

Цікавинка. Дідусю Лісовик, розкажіть нам, будь ласка, про мешканців вашого лісу. Невже ніхто нікому не заважає?

Лісовик. Навпаки, усі лісові сусіди живуть у злагоді. Ліс можна порівняти з багатоповерховим будинком. У ґрунті живуть дощові та інші черв'яки й багато інших дрібних організмів. Земля — це своєрідний «підвал» лісової «багатоповерхівки». Углиб грунту росте коріння різноманітних рослин, грибів і лишайників. Усім вам, напевне, відомий і підземний мешканець лісу — кріт.

А «перший поверх» займають комахи та дрібні рослини. Там будують свої хатки мурахи, різні жуки, гусінь, ростуть трави, лісові квіти. На перший погляд може здатися, що це маленьке комашине царство не варте уваги. Але якщо ми пильніше придивимось, то побачимо, що там вирує життя, неспокійне і ме­тушливе, сповнене див. От, наприклад, ви знаєте, що звичайнісінька мурашка здатна підняти вантаж, у 10 разів важчий за неї саму? (Звертається до учнів.) Друзі, а про які ще «комашині рекорди» ви знаєте?

                    Учні розповідають про життя різних комах.

Їжак. «Другий поверх» лісу — царство звірів, воно належить зайцям, ведмедям, їжакам, лисицям, вовкам, оленям, лосям та косулям.

Білка. На «третьому поверсі», тобто на деревах, живемо ми, білки, та гніздяться пташки. Звісно, чіт­кого поділу на «поверхи» у лісі немає. Білки та птахи збирають гриби і ягоди на галявинах і на деревах, лісова кішка ловить птахів у верховітті, але її домівка надійно схована під корінням дерева.

А яких іще лісових звірів ви можете пригадати?

                     Учні відповідають на запитання.

4-й учень. В густоліссі коло гатки

Бурундук будує хатку.

Цілий день його сокира

Веселить птахів і звіра,

Цілий день, цілий день

Тільки й чути — «дзень!» та «дзень!».

А малі бурундучата

Із борів несуть до тата...

5-й учень. Де ти, білочко, живеш?

Що ти, білочко, гризеш?

—   У зеленому ліску,
У дуплі, у сосняку
Я гризу горішки,

І гриби, і шишки.

—А в морози люті, злі Ти не мерзнеш у дуплі?

—Мене добре зігріва Моя шубка хутрова,

І тому зимові дні Мені зовсім не страшні.

 6-й учень. Гляньте, ліс вдалині темніє,

 Але я вам сказати мушу,

Він розказувать казку вміє,

Має він поетичну душу.

 І живуть в лісі звірі, птахи,

Для людей вони загадкові.

 І веселі, й малі комахи

Дуже дивні, а ще казкові.

Лісовик. Усі мешканці лісу потрібні одне одно­му. Бактерії, лишайники, гриби та деякі види комах, споживаючи рештки загиблих рослин і тварин, пе­ретворюють їх на мінеральні речовини та гумус. Це сприяє доброму розвитку рослин. Соковитою зеленню ласують травоїдні тварини, а нектаром квітів — комахи. Перелітаючи з квітки на квітку і споживаючи нектар, маленька комашка робить дуже корисну справу — роз­носить пилок і таким чином запилює рослини.

Лісові птахи та білки дуже полюбляють ягоди, шиш­ки. Збираючи плоди, вони мимоволі розсівають повсюди насіння, з якого потім виростають нові кущі та дерева.

Хижаки відіграють особливу роль у житті лісу. Зазвичай їхньою здобиччю стають слабкі або хворі тварини. Недарма хижаків називають «санітарами лісу»: вони рятують тваринний світ від епідемії хвороб, регулюють кількість тварин, щоб не порушилася рів­новага у природі. Птахи, що їдять деревоїдних комах, рятують дерева від загибелі.

Цікавинка. А дерева і трави — це і є домівка лісових мешканців. Вони і нагодують, і захистять.

Допитлик. Отже, справді виходить — усі в лісі важ­ливі, і кожна істота корисна.

Лісовик. Саме так, друзі.

Їжак. Дуже цікава розповідь, але нам пора поспі­шати у своїх справах.

Білка. Тож час нам, друзі, попрощатися із вами.

Їжак і Білка (разом). До побачення!

Допитлик. Щасти вам!

              Білка та їжак залишають залу.

Цікавинка (вказуючи на макет болітця). Ой, по­гляньте, лісове болітце.

У болітці на узліссі.

На зеленій луці

В'юнкохвості, невеличкі

Пуголовки в'ються.

В'ється жабина малеча,

Зросту набуває,

Більше зростом — менший хвостик...

Хвостика немає!

Відростають у маляток

Довгі спритні лапки —

Вже вони не пуголовки,

А маленькі жабки!

Допитлик. Я зараз уперше замислився, які ж ди­вовижні створіння — звичайні жаби! Усе дитинство живуть як риб'ячі мальки, а потім раптом виростають у тварин, які зовсім не схожі на риб.

Лісовик. До речі, перетворення, якого зазнають жаби, свідчить про те, що життя на нашій планеті зародилося у воді. Саме з первісного океану виросло дерево життя, яке дало початок світові. Спершу ви­никли найпростіші рослинні й тваринні організми. По­ступово вони ускладнювалися, а частина їх перебралася на суходіл і пристосувалася до його природних умов. Але деякі тварини, як-от, наприклад, жаби, тритони, краби, морські котики, вважають своєю домівкою обидві стихії — і суходіл, і воду.

Допитлик. Звісно, наші далекі пращури нічого не знали про цю наукову теорію, проте навіть у їхніх ві­руваннях вода була божеством, матір'ю всього живого.

Цікавинка. Слов'яни здавна поклонялися річкам, озерам і джерелам. Богиню води звали Даною. Щоб задобрити її і вберегти рідний край від посухи, люди кидали у води річок, озер, джерел та криниці коштовні речі. Вважають, що від цього звичаю і походить слово «данина». А відгомін імені божества води ми чуємо і у назвах деяких сучасних річок: Дунай, Дніпро, Дон.

Допитлик. Дідусю Лісовик, дуже цікаво у вашому лісі. Але я найбільше люблю приходити сюди по гриби. Як набереш козубок опеньків, а потім підсмажиш, та зі сметанкою... Смакота!

Лісовик. То ходімо, я покажу вам чудову галявину.

                 Лісовик, Цікавинка та Допитлик ідуть і зупиняються.

Цікавинка. Ой, скільки грибів!